Різниця між пізньої і ранньої лірикою Лермонтова

Різниця між пізньої і ранньої лірикою Лермонтова

Творчий шлях М. Ю. Лермонтова виявився трагічно коротким. Між першими публікаціями його віршів в 1831-1832 році і створенням ліричного циклу віршів, датованих 1840-1841, пройшло всього 10 років. Це були роки напруженої душевної роботи, відмічені вічним пошуком сенсу творчості, який для Лермонтова виявився рівнозначним змістом життя. Говорити про пізній ліриці поета дивно: адже по-справжньому Росія дізналася про нього лише в 1837 році, після загибелі А. С. Пушкіна, на яку Лермонтов відгукнувся віршем "На смерть поета".

Проте, дослідники поетичної спадщини М. Ю. Лермонтова обгрунтовано вважають останній період його творчості особливим явищем в літературі XIX століття.

Визначення

Пізня лірика Лермонтова включає вірші, написані в 1840-1841 році. Вони стали вершиною творчої майстерності поета, зрілими творами, що розкривають глибоке філософське осмислення тим, головними з яких були доля Росії і особиста причетність автора до її історичного шляху.

Юність поета пройшла під потужним впливом романтизму Байрона, Гете і Гейне. Зарозуміле нехтування земним існуванням, гординя і мотив геніальної непонятости натовпом, властиві ранній ліриці Лермонтова, поступово змінилися усвідомленням нерозривному зв'язку поетичної творчості і реальності свого часу.

Тема самотності як і раніше залишається лейтмотивом його ліричних творів. Підтвердженням тому можуть служити вірші "Як часто, строкатою юрбою оточений ...", "Хмари", "Скеля", написані в 1840-1841 році. Однак в ліриці цього періоду з'являється і інший виразний мотив - болісного примирення з життям, "дивною" любові до рідного краю, громадянської позиції поета в умовах імперських пріоритетів монархічної влади.

Кращі ліричні вірші Лермонтова, написані в цей час, - "Батьківщина", "Молитва", "Виходжу один я на дорогу", "Прощай, немита Росія". У них недозволені сумніви поета, гіркоту вигнання і постійне протистояння бездушному оточенню поєднуються з глибокою любов'ю до рідної природи і виразом світлих почуттів, навіяних невловимою красою російських просторів.

Висновки Topinfoweb.com. ru

  1. Пізня лірика Лермонтова позбавлена ​​подражательности і "байронічного" романтизму, властивих раннім творам поета.
  2. В ліричних віршах, написаних у 1840-1841 році, відсутня позиція обраності і переваги. Натомість цього з'являється мотив причетності з долею Росії.
  3. Пізня лірика поета включає вірші глибокого філософського змісту, сенс якого - в гіркому примирення з навколишньою дійсністю.
  4. Однією з важливих тем пізньої лірики Лермонтова стає усвідомлення громадянської позиції поета як вищого творчого призначення.